Українська  English  
facebook   Нашi фото   picasa

Місто сонця

Театр, що подорожує дитячими будинками

Нам часто здається, що наше життя це ланцюг випадковостей, але тепер я знаю, що ніщо на світі не випадкове, і цей ланцюг – всього лише шлях, який повільно, але вірно веде нас до самих себе.

Про дитбудинки завжди чула, часто думала, але якось здалеку. Поки «випадково» не опинилася в одному з київських інтернатів і не побачила ОЧІ.

Про ці очі можна говорити вічно, в них все: і біль, і страх, і нерастрачена ласка, і любов, і благання, і відчай. У той же вечір сіла за ноутбук і набрала: www.detdom.info. Оскільки людина я не особливо спро-можна у фінансовому плані то все, що я могла запропонувати, це свою душу. І.. о, диво: вона виявилася дуже потрібна! Написавши оголошення про те, що шукаю однодумців, го-тових створити спектакль і порадувати діток на Різдво, я взялася за сценарій. Однодумців опинилося троє, спершу. Вони прийшли на станцію метро Лівобережна, як признавалися мені потім, дуже смутно розуміючи, для чого. Випадковість? Я чекала їх з червоною куль-кою в руках, повна надій і ентузіазму.

 «Народити» перший спектакль було складно, хоч би тому, що цього ще ніхто не робив до нас. Було складно зрозуміти, що саме потрібне цим дітям, як вони реагуватимуть на бага-то речей, і, врешті-решт, нас було мало, репетирувати було ніде і ми ще так мало знали один одного. Проте, через декілька тижнів (репетицій було всього 5!!!) ми відправилися в свій ПЕРШИЙ ДИТЯЧИЙ БУДИНОК.

Я сценарист, але ТАКОГО адаптованого сценарію мені раніше писати не доводилося. Довго не могли визначитися з кількістю учасників. Часу було в обріз. Подумала: найцікавіше дітям повинен бути знайомий сюжет, де, по можливості, були б звіри, приго-ди, дружба і пісні-танці. А ще, нас, акторів, було всього п'ятеро. «Мадагаскар»!!! Веселі звіри, всього четверо (а також вигадана королева-абориген), скажімо, подорожують по морю і шукають Новий рік! По темі, цікаво, можна вставити новорічні пісеньки. А ще не-погано б зробити з дітьми який-небудь ігровий інтерактивчик. Так до сценарію увійшли три конкурси, які потім уміло «коректувалися» під аудиторію. І що найважливіше, таку історію цікаво дивитися дітям від 3 до 18. Вирішили назвати спектакль «Мадагаськарці у пошуках Нового року»!

Я режисер. Знову складнощі. Спасибі дівчатам: вони дуже допомагали мені. Приходили в 20.00, втомлені, після роботи, і репетирували до ночі. Було дуже непросто. По-перше, «пташині права» в театральному університеті, де я тоді вчилася. Пару разів навіть не пус-тили. По-друге, будь-яка, а тим більше творча робота, яка, до того ж, завжди суб'єктивна, вимагає певного притирання. На це потрібний час, якого у нас не було. Проте були конфлікти, розбіжності, мені важко було затвердити свій авторитет, їм – повірити, що з цього вийде щось путнє. Крім того, їм було складно дотягнутися до практично професійної акторської майстерності (враховуючи те, що ніхто, окрім мене, раніше з цим справи не мав), а мені – зробити з них акторів. Але ми знали, ради чого працюємо: ОЧІ!

Ми – актори! Це, мабуть, найприємніша і найвдячніша частина нашої роботи. Знайомтеся: Таня-зебра, Свєта-жираф, Вера-Лев, Наташа-бегемот і Оксана-королева. Ур-ра!!! Окремо – про звукорежисера Наташу, яка приєдналася пізніше, але, згодом, стала однією з найяскравіших наших зірочок. ВИПАДКОВО?...
Ці усмішки, ігри, розмови. Вони нам довіряли! Загалом, декілька спектаклів згуртували нас так, як буває тільки в походах. Ми стали друзями. І головне: ми зрозуміли, що ТЕ, ЧИМ МИ ЗАЙМАЄМОСЯ, ПОТРІБНЕ, КОРИСНО І ЦІКАВО. І дітям, і нам самим! По ходу вивчили також масу корисних речей: що саме в спектаклях цікаво нашим глядачам, на які теми і жарти вони краще реагують, які ігри люблять. Ми знайомилися! І це знайом-ство незабаром переростало в міцну дружбу.
Ми «жили на колесах»: гастролі, гастролі. Але... Зима закінчилася. Тема нового року стала неактуальна. Проте бажання їздити тільки виросло. Так з'явилася «Морська братія»: абсо-лютно НЕВИПАДКОВО. Ох, як невипадково.
Спершу невеликий відступ. У нас вже свої повір'я: наприклад, після накладного живота у персонажа-бегемота, дівчата, що грають його, зазвичай вагітніють. А оскільки спочатку ця роль дісталася мені, то незабаром я стала схожою на справжнього бегемота. Часу ДО найголовнішої події залишалося мало, а ось бажання створити вже не пробний, а справжній спектакль все зростало.

Сценарій. Цього разу з ним було трохи легше, оскільки я вже приблизно уявляла собі, що потрібне, і досвід вже був. Мотив знаменитого мультфільму, захоплюючий сюжет (тільки цього разу до нього приєдналася, так би мовити, «мораль»), знайомі і улюблені пісні з мультфільмів (на цей раз, так само, як і в минулий, чудові і дотепні тексти до них написа-ла Свєта). Конкурси вже придумувалися на ходу – звичайно, адже ми стали «маститими» артистами.
До речі, про артистів. Нас стало удвічі більше: до нас приєдналися Наташа та Олена - дельфіни, Коля - скат «перекочував» з друзів в артисти, акули Ігор і Саша, звукорежисер Валя. Кожний з учасників із своїм приходом привносив щось нове і свіжіше, ну а «старо-жили» театру вже працювали не гірше за акторів в професійних театрах. Приміщення для репетицій люб'язно надав художній керівник театру «Сузір'я» Олексій Кужельний.
Таким чином, репетиції стали більш насиченими. Почався справжній театральний репетиційний процес! Як і раніше, звичайно, залишалася проблема зайнятості учасників на основній роботі, рідко виходило зібратися всім разом. Але коли збиралися!.. Репетиції проходили легко і весело. Легкий «передпрем'єрний мандраж» тільки підбодрював. Перед самою прем'єрою режисерові довелося-таки відправитися в декрет. Але, завдяки активності наших акторів і неоцінимій допомозі нашого друга-режисера Артема, все відбулося!
Окремо хотілося б сказати про костюми, які шилися учасниками за свій рахунок і про те, що знайшлися-таки люди, які зробили це «по блату», такі як Оксана. А декорації... Їх – з гордістю готова повідомити про це – ми шили самі, своїми власними руками, довгими осінніми вечорами, збираючись щодня після роботи, і йдучи пізно вночі... Заради ОЧЕЙ, заради справи, один для одного... І це тільки початок! Тому що наш театр це далеко не ВИПАДКОВІСТЬ, тому що, хоч і не легко, але можна знайти людей, яким НЕ БАЙДУЖЕ... 

 Наталія Грабовська

 

Грудень 2017 Січень 2018 Лютий 2018
По Ві Се Че П' Су Не
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31